Чим може обернутися блокування кордону для фур і які шляхи виходу із ситуації

Що вимагають блокувальники?
Протест поляки планували організувати ще 3 листопада, проте потім перенесли на три дні. Але одразу заявили, що блокування триватиме кілька місяців — до 3 січня 2024 року.

Причина, як вони заявляють, у надмірній конкуренції після лібералізації міжнародних перевезень між Україною та ЄС.

Польські перевізники почали блокаду трьох прикордонних пунктів з Україною
У Словаччині теж почали блокувати рух фур у бік України

Що конкретно вимагають польські перевізники
● повернення українським перевізникам лімітованої кількості дозволів
● посилення для іноземних перевізників правил перевезень за ЄКМТ
● заборони реєструвати компанії в Польщі, якщо фінанси компанії не на території ЄС
● окремої черги в електронній черзі для автівок з номерами ЄС
● окремої черги на всіх кордонах для порожніх фур
● доступу до української системи «Шлях»

В Польщі заблокували четвертий пункт перетину кордону з Україною
В Польщі у чергах в напрямку кордону України перебуває 2700 вантажівок

Чи є зв’язок із росіянами?
Безпосередніх доказів того, що росіяни мають зв’язок із блокуванням кордону з України, немає. Однак, деякі експерти вважають, що блокування може бути частиною російської стратегії послаблення України.

«Блокування українських фур організовано лідером ультраправої партії «Ruch Narodowy» Рафаелем Меклером, — пише журналіст Євген Плінський. — Його партія також перебуває в коаліції євроскептичного союзу «Konfederacja». Партія Меклера до 2022 виступала за співробітництво з росією, відкидала загрозу з боку путіна й вела активну протидію зближенню Польщі зі США й Німеччиною. Лідер «Konfederacja», куди входить партія Меклера «Ruch Narodowy», Януш Корвін-Мікке називав «ДНР» і «ЛНР» незалежними державами і визнавав окупований Крим російським».

Враховуючи таку заполітизованість, вимоги протестувальників не надто дивують.

Як повідомив заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Сергій Деркач, він побував на двох із трьох заблокованих пунктів пропуску, де загалом не більше 15 протестувальників. «Фактично десяток людей тримають кордон у заручниках», — повідомив він. Хто ж ці люди і чому їм вдається стільки часу тримати на кордоні близько трьох тисяч автомобілів? Чому влада Польщі й польські правоохоронні органи жодним чином не реагують на ту напругу, які вони створили на кордоні? Хоч Європейська комісія попередила Польщу, що у разі продовження блокади готова накласти штрафні санкції за порушення європейського законодавства.

За інформації керівника Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України Леоніда Костюченка ці, так звані страйкарі, які зараз блокують кордон, мають 1% ринку перевезень у Польщі. Вони показують свою силу, мовляв, які ми круті. А фактично мають мізер серед автомобільних перевезень, — заявив у коментарі «Цензор. НЕТ» ексглава Державної митної служби України Анатолій Макаренко. — Але сьогодні одні блокують, завтра — інші, післязавтра — ще хтось. І ми повинні йти усім на поступки? У нас забракне поступок.

Скриньку Пандори відкрито, і якщо зараз піддатися, то інші скажуть: «Давайте ще щось будемо від України вимагати». Тому нам нічого іншого не залишається, як апелювати до влади Польщі й Брюсселя, щоб було наведено порядок. Блокада – це ненормальна ситуація. Перекриття транспортних коридорів – це проблема євроспільноти.

Українські перевізники теж вийшли на попереджувальний страйк
Страйк польських перевізників може викликати дефіцит автомобілів в Україні

Які можливі наслідки?
Наслідки блокування кордону з України для України вже є і можуть бути ще більш серйозними. Що ми вже маємо:
● Затримки у перевезенні вантажів. Наразі в чергах на кордоні з Польщею стоять майже 4 тисячі вантажівок. Це спричиняє затримки у доставці товарів та послуг, що може призвести до підвищення цін на них.
● Втрати для бізнесу. Блокування кордону негативно впливає на бізнес, як український, так й іноземний. Українські компанії не можуть експортувати свої товари та послуги, а іноземні компанії не можуть імпортувати необхідні товари та комплектуючі.
● Штрафи та втрата клієнтів. Деякі українські компанії вже почали отримувати штрафи від своїх замовників за несвоєчасну доставку товарів та послуг. Крім того, деякі замовники можуть відмовитися від співпраці з українськими компаніями через затримки у поставках.
● Шаленні збитки для українських перевізників, які не можуть виконувати рейси, отримувати прибуток, і як наслідок, платити зарплати, платежі за лізинг тощо.
● Підвищення цін на товари та послуги. Затримки у перевезенні вантажів можуть призвести до підвищення цін на товари та послуги в Україні. Це може негативно вплинути на рівень життя населення.
● Погіршення економічного становища України. Блокування кордону може призвести до зменшення обсягів торгівлі, інвестицій та економічного зростання.

Уряд України та профільні міністерства намагалися вести перемовини з польськими колегами однак, конструктивного діалогу не виходить. Україна не може прийняти головні вимоги польських перевізників, а ті, в свою чергу, наполягають на їх виконанні. І поки що невідомо, коли блокування буде припинено.

Що ж робити? Який вихід пропонуєть головні оператори
Є кілька можливих сценаріїв розблокування кордону з Польщею. Перший сценарій полягає в тому, що польські перевізники погодяться з вимогами свого уряду і припинять блокування. Для цього польський уряд повинен піти на поступки перевізникам, наприклад, знизити податки на пальне або підвищити тарифи на перевезення вантажів.

Другий сценарій полягає в тому, що польський уряд вживе силових заходів для розблокування кордону. Це може призвести до сутичок між польськими силовиками та польськими перевізниками.

Третій сценарій полягає в тому, що Україна та Польща знайдуть спільне рішення, яке задовольнить обидві сторони.

Наразі перспективи розблокування кордону не зовсім ясні. Однак, імовірно, що це питання буде вирішено в найближчі кілька тижнів або місяців.

Ось деякі конкретні кроки, які можуть бути зроблені для вирішення проблеми блокування кордону:

Україна та Польща можуть створити спільну робочу групу для пошуку рішення. Ця група може включати представників урядів, бізнесу та громадянського суспільства.

Уряди України та Польщі можуть звернутися до Євросоюзу за допомогою. Євросоюз може надати фінансову допомогу для будівництва нових пунктів пропуску або для компенсації збитків, завданих блокуванням.

● Польські перевізники можуть налагодити діалог з польським урядом. Це допоможе їм краще зрозуміти позиції другої сторони і знайти компромісне рішення.

Важливо, щоб рішення про розблокування кордону було прийнято за участю всіх зацікавлених сторін. Це допоможе забезпечити справедливість спільного рішення.

Як ситуацію коментують підприємці?
– Ситуація на кордоні зайшла у глухий кут. Якщо з початком війни перетин кордону вантажівками перебував у стабільно важкому стані, то зараз впав у кому. Наші чиновники тільки розводять руками, результату від їх перемовин і дій – нуль, – ділиться думками Володимир Поперешнюк, співзасновник компанії “Нова пошта”.

У чому корінь проблеми? У хворобі, що зветься протекціонізм! Хибна економічна думка, яку спростували ще 250 років тому, досі живе у головах політиків та підприємців. «Захист» вітчизняного виробника замість відкритих ринків, конкуренції та розподілу праці залишається чітким орієнтиром для чиновників та політиків.

Заради «захисту», вони зводять кордони між країнами, обмежують та сповільнюють міжнародну торгівлю, приносячи у жертву економічний розвиток всіх сторін. Адже коли польський фермер захищається від дешевого українського зерна, він шкодить не тільки українським фермерам, а й покупцям українського зерна – передусім польським виробникам курятини. Коли польські/словацькі перевізники борються з дешевими українськими перевізниками, вони шкодять польським/словацьким замовникам послуг через підвищені ціни на перевезення.

На протекціонізм страждають й українські підприємці, які вимагають захисту від іноземної конкуренції і вважають це нормою. Але якщо ти «захищаєш» власні ринки, будь готовий до симетричного «захисту» з боку інших країн.

То що ж треба зараз зробити? Перше – потрібно перестати «захищати» власні ринки, а насправді, гальмувати власну економіку. Потрібно прибрати кордони з ЄС з нашого боку. Таким чином ми частково компенсуємо негативний вплив кордону, який залишився. І це не настільки кардинальне рішення, як може здаватись, адже все одно, рано чи пізно, нам треба прибрати завісу, якщо ми справді прагнемо у ЄС. Тому краще це зробити рано.

По-друге, вище керівництво має занятися прискоренням перетину європейського кордону. Для цього потрібно організовувати перемовини на вищих рівнях та вникнути у процеси безпосередньо на пунктах перетину. Підприємцям це легко зрозуміти, бо нам часто доводиться проводити час як на «високих» зустрічах так і безпосередньо «в полях», на виробництві. По-іншому успішні справи не робляться.

– Я не втомлюсь повторювати – підприємцям не треба заважати, але не можна й допомагати. Завжди найкраще рішення – це залишити їх у спокої!, – підсумовую Володимир.

– Європейці хочуть повернення правил. Повернення дозволів, чи то пак обмеження на кількість виконань рейсів за кожним напрямком. Ніхто з наших функціонерів не готовий взяти на себе відповідальність навіть за початок переговорів у цьому напрямку. Результат? – Безвихідь. Кордон стоїть наглухо. Усе на що нас вистачило – це подати до суду на тих, хто блокує кордон. На простих поляків. Смішно, так? Тільки зовсім не смішно, – міркує керівник сітки АЗС «Prime» Дмитро Леушкін.

Ви навіть собі не уявляєте цифру, скільки кожного дня втрачає економіка країни від мільярдів грошей у товарі, що стоїть на кордоні. Це більше, ніж втрата портів Великої Одеси, якщо хто не усвідомлює масштаб.

Треба йти на переговори, треба говорити про повернення дозвольної системи, але не тієї, що була до повномасшатабної війни, а більш розширеної, це їх влаштує. Хоч якісь цивілізаційні перетворення – вже початок для розблокування кордону.

І другим пунктом вирішувати пропускну спроможність прикордонних переходів. Це не все, є ще низка вимог і низка відповідей на них, але все впирається зараз в одне – Хто візьме на себе відповідальність, кого назвуть зрадником і хто поставить хрест на своїй кар’єрі в ім’я розблокування кордону?

Черг на цю роль не видно. Натомість є багато розумників, які роблять багато заяв у перемішку з популізмом і роздають печиво водіям, які там майже місяць стоять і всі узбіччя здобрили вже восьмим шаром, – підсумовую Дмитро.

– Не припускав, що таке може бути в принципі. Можуть бути різні вимоги, але вони мають вирішуватися шляхом переговорів, і не можуть робити заручниками суб’єктів підприємницької діяльності, – дивується Андрій Епішов, керівник великою транспортної компанії «Транслогістик».

З точки зору легітимності, польська влада має видати дозвіл на проведення страйку. З моєї точки зору подібне не може бути легітимним. Є угода між ЄС і Україною, яка до червня 2024 року дає нам право здійснювати перевезення без дозвільної системи. І ніхто не може вимагати від нас виконання цих умов, тим більше в такий спосіб. Крім того, це питання національної безпеки України, яке впливає, зокрема, на наше становище на фронті, далеко не найкращим чином.

Вихід – це рішення європейської комісії і вимога України, щоб повернулося виконання угоди про бездозвільний проїзд. Як це можна зробити я поки що навіть не уявляю . Починаючи від ноти протесту від нашого міністерства закордонних справ, і закінчуючи зверненням до єврокомісії та уряду Польщі – це питання має виноситися на найвищий рівень.

Є шлях погодитися з вимогами, але це глухий кут за кількома напрямками. По-перше, їхні вимоги незаконні, і мають бути адресовані у відповідні інстанції. І незрозуміло скільки людей цього хоче: коли кілька людей виходить із цією вимогою, то вона може не відображати загальної ситуації. Наша капітуляція може розрядити ситуацію просто зараз, але в тривалій перспективі це негативно позначиться на нас. Тому що в умовах фактично заблокованих кордонів, зокрема морських, а зараз ми маємо 10% від довоєнних переходів, і у нас фактично немає альтернативних шляхів.

Страйкарям ніхто не заважає також їздити в Україну, ніхто їх не блокує. У нас є складнощі, пов’язані з роботою польських митних органів, тому що вони не виконують той меморандум, який був підписаний Польщею торік щодо оформлення кількості транспортних засобів за зміну. Наразі його невиконання доходило до 50%. Страйкарі нас не чують, хоча достатньо було б щоб польська митниця виконувала цей меморандум. Без нього ми можемо просити у Польщі тільки підвищення квоти до 800 тисяч перепусток, але буде диво, якщо нам дадуть хоча б 300 тисяч.

У будь-якому разі, має бути активна участь як уряду так і президента, тоді будуть якісь зрушення. Зараз цим займається і АсМАП, і спілка роботодавців України, але це довгий шлях. Методів впливу з боку польської влади на страйкарів зараз недостатньо. Страйкарям дозволили блокувати кордон аж до 3 лютого 2024 року, тобто місцева влада їх явно підтримує. Це вигідно росії – у цьому жодних сумнівів немає. Хто ініціював все це невідомо, яка політична сила, але те що росія це фінансує – очевидно.

Що стосується інших країн: польські протестувальники самі збуджують інші країни приєднатися, зокрема словаків. Там теж уже відбувається неофіційне блокування. Невстановлені особи залишають на кордоні свої транспортні засоби, на них поліція виписує протоколи, але це протоколи за порушення правил дорожнього руху. Зараз там кордон розблоковано, але вільного руху немає, хоча і від місцевої влади немає дозволу на блокування кордону.

Що стосується Угорщини та Румунії, на даний момент там близько черга довжиною біля 9 кілометрів, але це не пов’язано з блокуванням. Просто той транспорт, який йшов через Польшу, ми перенаправили на Чоп. Навантаження явно зростає, в тому числі на найближчі населені пункти. Там стоїть транспорт вздовж узбіччя і місцеві жителі просто не можуть потрапити до себе додому, що це викликає неприйняття цієї ситуації: вони стали заручниками польських страйкарів. По Румунії нічого подібного не відбувається. Там звичайний рух, просто все що не пішло на Польщу, пішло й на Румунію, тому там щільніший рух, ніж зазвичай. Ні словакам, ні румунам немає особливої потреби їздити в Україну. А польський перевізник хоче бути присутнім на нашому ринку, ще й вимагає ексклюзивних умов.

– Польща мала обмеження на в’їзд по класу екологічності, коли були дозволи. Якщо зараз обмежити в’їзд хоча б євро 2, 3, то це зменшить черги і конкуренцію і можливо хоча б частково задовільнить вимоги мітингувальників. Але і звичайно зашкодить українським перевізникам і економіці. Такі питання мають вирішуватися на державному рівні. Тому, що ця проблема вже давно не лише польських і українських перевізників. А загроза серйозним економічним наслідкам, – коментує ситуацію Катерина Кушнірук, Директор департаменту транспорту ТОВ «БЛГ ВіДі Логістікс».

Вячеслав Максимів, який давно працює в транспортному бізнесі в Польщі, більш лаконічний та оптимістичний:
– Ще тиждень і все саме вирішиться. Треба чекати.

Що далі?
Україна та Польща готують позови щодо відшкодування збитків, завданих блокуванням прикордонних автомобільних пунктів пропуску через мітинг польських перевізників.

Про це заявив віцепрезидент Асоціації міжнародних автоперевізників АсМАП Володимир Балін в етері телемарафону.

– Ситуація фактично критична, і на сьогодні ми говоримо про те, що маємо юридичну підтримку уже в Польщі. Адвокати отримали два завдання. Перше завдання – якнайшвидше розблокувати ситуацію. Друге завдання – з’ясувати, хто винен і хто буде сплачувати ці збитки. Ми над цим працюємо разом із нашими колегами, – сказав він.

Балін висловив упевненість, що ці позови будуть подані найближчим часом. «Перевізники уже готують позови. І є польські юристи, які готові в Польщі ці позови подавати до страйкарів. Скоро ми будемо мати інформацію стосовно дозволів – хто давав дозвіл, хто запитував, на яких підставах. І все це ляже в основу», – сказав він.

Як бачимо, блокування кордону шкодить обом країнам, але якщо для Польщі збитки вимірюються лише в кількості втрачених злотих, то для української сторони – це питання життя та смерті. За час протесту загинуло два водія, хоча це трапилось та розслідується за фактом ДТП. Важливіше, що збитки для нашої економіки прямо впливають на ситуацію на фронті, яка й без того важка. Сподіваємось, що найближчим часом урядам сусідських країн вдасться дійти з протестувальниками до компромісу, та нормалізувати ситуацію на кордоні.

Яким буде ринок вантажних автомобілів у 2023 році? Думка головних операторів